Харин Василь Терентійович
| Василь Терентійович Харин | |
|---|---|
| Народження | 1889 с. Васищеве, Харківський повіт, Харківська губернія |
| Смерть | 22 листопада 1921 м. Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія |
| Країна | .svg){kind=small} УНР |
| Звання | в обозі |
| Формування | 4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР |
| Війни / битви | Бій під Малими Міньками |
| Нагороди |  |
Васи́ль Тере́нтійович Харин[1] (1889, село Васищеве, Харківський повіт, Харківська губернія — †22 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — в обозі 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
Народився в 1889 році у селі Васищеве Харківського повіту Харківської губернії в українській селянській родині.
Закінчив сільську школу.
Працював малярем. Мав звання «старший унтер-офіцер».
Не входив до жодної партії.
В Армії УНР служив з 1919 року.
Інтернований до одного з польських таборів.
Під час Другого Зимового походу — в обозі 4-ї Київської дивізії.
Потрапив у полон 17 листопада 1921 під селом Малі Миньки.
Розстріляний більшовиками 22 листопада 1921 року у місті Базар.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри за участь у збройній боротьбі за державність України під проводом головного отамана Симона Петлюри 1917–1921 рр (посмертно, №2179).[2]
Реабілітований 27 квітня 1998 року.
- Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.
- ↑ Серед кавалерів Хреста Симона Петлюри значиться: Харина Василь, вояк — згинув під Базаром, номер ордену 2179(Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.).
- ↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Коваль Р. М., Рог В. О., Стегній П. А. Рейд у вічність. — К. : Діокор, 2001. — 128 с.
- Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1, Арк. 203—203 зв.